Приїхав підкорювати Київ зразу після університету, в 22 роки. Перші два роки було неприємно - друзів нема, зарплата мала (росла, але повільно), своєї квартири нема, добиратись на роботу і з роботи довго. У будні вільного часу практично не залишалось - зранку проснувся, помився, поснідав, поїхав на роботу, ввечері приїхав з роботи, помився, повечеряв і все - пора спати бо зранку знову на роботу. Неприємним також був і той факт, що реально грошей на руках залишалось мало і про якісь розваги не приходилось думати.
А потім справи пішли вверх, життя налагодилось і, як і в перші роки після переїзду, я не шкодую про це. Правда інколи дуже сильно тягне до Львова, все-таки рідне місто, друзі, університет і все таке...

Якщо є бажання переїжджати, а квартирне питання можна вирішити - переїжджай. Все інше - осилиш.