Заеду ближе к Июлю так и сделаю.Сообщение от viktori1978
Заеду ближе к Июлю так и сделаю.
Докладываю, братцы, следующее: 02.06.2009 г. Ворошиловским судом было принято решение об отмене постановления о привлечении к административной ответсвенности меня по результатам фотофиксации Визиром. Решение обещали отдать только после 8 июля. Но это не важно, важно то, что постановление отменили. Привлекали к ответственности за парковку под знаком. И еще - секретарь судьи говорит, что сейчас все постановления, вынесенные по результатам фотофиксации отменяют. Об этом говорят и мои коллеги. Так что бороться можно и нужно
Последний раз редактировалось Alena-lawyer; 05.06.2009 в 09:00.
а какая линия защиты использовалась при парковке под знаком? его не было видно на фото?
Исковое заявление предоставьте пожалуйста в студию
Я с удовольствием, но у меня почему-то не удается прикрепить файл
Попробуем так:
До Ворошиловського районного суду м. Донецька
Позивач:
Відповідач:
Відділ ДАІ з обслуговування
адміністративної території м. Донецька
та автомобільно-технічної інспекції
УДАІ ГУМВС України в Донецькій області
83023, м. Донецьк, пр. Павших комунарів, 75
Звільнено від сплати судового збору відповідно до ст. 288 КпАП України.
ПОЗОВНА ЗАЯВА
(у справі за адміністративним позовом).
Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ч.3 ст. 288 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівненого до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи, і не містить виключення для постанов, винесених у порядку ст.14-1 КпАП України.
Ст..288 КпАП прямо передбачає: «Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: 3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій
посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи
міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Враховуючи той факт, що у двох перших пунктах зазначеної норми постанови співробітника ДАІ не вказані, дана категорія справ прямо відноситься до тих, яка входить до компетенції безпосередньо судів.
За таких умов справа підлягає розгляду судами.
31грудня 2009 р. посадовою (службовою) особою відповідача – УДПС ГОДПС м. Донецька пл-к міліції, винесено постанову № у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч1. ст. 122 щодо мене.
Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.
Зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото- та відеофіксації, що працюють у автоматичному режимі, у відповідності до ст. 14-1 КпАП.
Проте прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо. Між тим, ст. 14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень. Завдання ДАІ – не лише фіксація порушень, а в першу чергу – профілактика, забезпечення безпеки руху. Хоч би з цієї точки зору, порушення вигідно присікти.
У тексті постанови зазначено, що я, власник транспортного засобу, „керував транспортним засобом” у зазначений у постанові час у зазначеному місці. Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. На місці ніби-то порушення мене ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав. У вказаний у постанові час у вказаному місці я зазначеним автомобілем не керувала, оскільки у відповідності до п.2.2 ПДР передала у своїй присутності керування зазначеним транспортним засобом особі, яка мала при собі необхідні для цього документи, про яку мені відомо таке: це водій таксі служби 063, звуть Олександр, на вигляд 30-35 років, їздить на автомобілі Ланос срібного кольору. Я зробила це у зв’язку із поганим самопочуттям, та прийманням ліків, які не дозволяють керувати транспортним засобом.
Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фотофіксації, у порядку ст. 14-1 КпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом. Ст.14-1 КОАП говорить про те, що така фіксація і «заочне» винесення постанов відносно власника транспортного засобу можливі, якщо порушення зафіксоване засобами, що працюють в автоматичному режимі. Інакше кажучи – без участі людини. Отже, така постанова підлягає скасуванню, як винесена із порушенням закону.
До того ж, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію, тощо. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.
Відповідно до пп..12.2, 12.3 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається виключно у випадках руху у потоку транспорту, а не на стоянці, і передбачає обов'язкове ознайомлення з інструкцією і заліки для співробітників, які працюють із спеціальними засобами спостереження за дорожнім рухом, і без всього цього фіксація порушення не може вважатися відповідною вимогам нормативних актів. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Між тим, з фото, доданого до оскаржуваної постанови, видно, що зйомка велася з автомобіля, який припарковано.
Це також говорить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень, та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
В постанові не бути вказані реквізити приладу, яким фіксувалося порушення, не вказані реквізити документів про допуск типа засобу вимірювальної техніки до використання в Україні, а також перевірки конкретного екземпляра приладу, що є порушенням вимог Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» до вимірів, результати яких використовуються як докази або проводяться за замовленням суду, правоохоронних органів.
У відповідності до стст.10-15 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Тому вищезазначена постанова не може бути законною.
З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винною зазначеною постановою.
Вважаю, що до цієї справи повністю відносяться вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:
Від 11.06.2004 N 11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення”, яка передбачає: «3. Згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом».
23.12.2005 N 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, яка передбачає: «24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП ( 80732-10 ). У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів».
Одночасно слід зауважити, що п.4 ч.2 ст.105 КАС України передбачає можливість стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування спричиненої його незаконними діями шкоди, як матеріальної, так і моральної. Таку шкоду мені, справді, спричинено. Оскільки, у відповідності до ст..25 ч.3 Закону України „Про міліцію”, заподіяні збитки працівником міліції відшкодовуються державою, а відповідач є органом державної влади, і до того ж, у відповідності до ст..1172 ЦК України, несе відповідальність за дії свого працівника при виконанні службових обов’язків, то саме відповідач має відшкодувати моральну шкоду.
Моральна шкода полягає у тому, що відносно мене було необґрунтовано винесено постанову, мене необґрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення. При цьому мені фактично було відмовлено у будь-якій можливості захисту своїх інтересів, враховуючи те, у якому порядку винесено постанову. Я відчула абсолютну безпомічність перед посадовими (службовими) особами органів державної влади, що підірвало у мене віру у можливість захисту своїх інтересів правовими методами. До того ж, внаслідок неправомірних дій посадової (службової) особи відповідача я була змушена витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду, участь у судових засіданнях. У мене зірвалися життєві плани, я змушена нервуватися, уся ця ситуація (починаючи із винесення несправедливої постанови щодо мене) є для мене стресовою, і кожне судове засідання у справі призводить до поглиблення цього стресу. Причинену мені таким чином моральну шкоду відшкодувати адекватно та повністю у матеріальній формі неможливо, але суму, яка б могла частково загладити мої моральні страждання, я оцінюю у 5000,00 (п’ять) тисяч гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 6 КАС України, стст.287, 288 КпАП України,
ПРОШУ:
1. Зазначену постанову у справі про адмніністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
2. Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, представника відповідача та посадову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення, мого свідка, _________, що проживає у ___________________.
3. На відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача 5000,00 (п’ять) тисяч гривень.
Хочу отметить, что в суде я отказалась от взыскания морального вреда, просто пожалела время, деньги из бюджета сложновато получать
Ваши права
Ответить с цитированием